03-08-32 Михайлишин, О. Л. та Луц, В. Д. (2019) Методичні вказівки до семінарських занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни «Історія архітектури та містобудування», Частина 3 «Історія архітектури та містобудування України» для здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю 191 «Архітектура та містобудування» денної форми навчання. [Методичне забезпечення]

Перегляд

Text 03-08-32 (1).pdf Download(1MB) | Перегляд

Анотація

Творче засвоєння вітчизняної архітектурно-містобудівної спадщини є однією з важливих передумов розуміння сучасних проблем в архітектурній професії. Вивчення дисципліни «Історія архітектури та містобудування України» допоможе студентам сформувати уявлення про зміст, методи та основні завдання архітектурного фаху в контексті мистецьких, функціональних, інженерно-технічних та соціальних чинників архітектурної теорії і практики, які впливали на розвиток архітектурної думки і її втілення протягом різних історичних епох. Дисципліна «Історія архітектури та містобудування України» як частина курсу «Історія архітектури та містобудування» вивчається у 6 семестрі (ІІІ курс). Методичні вказівки до вивчення дисципліни «Історія архітектури та містобудування України», як частини курсу «Історія архітектури та містобудування», укладені відповідно до навчального плану спеціальності 191 «Архітектура та містобудування» на основі затвердженої робочої програми з використанням досвіду інших закладів вищої освіти України, у яких здійснюється підготовка фахівців-архітекторів. У процесі вивчення частини 3 «Історія архітектури та містобудування України» дисципліни «Історія архітектури та містобудування» студенти знайомляться з основними етапами розвитку української архітектури від найдавніших часів до середини ХХ століття, визначними пам’ятками архітектури та творчістю видатних архітекторів. Вивчення дисципліни – одне із джерел розуміння закономірностей розвитку функціональної та формальної сторони українського зодчества, його ролі засобу матеріальної та духовної організації життя суспільства. Великого значення надано розкриттю етапів розвитку архітектурно-конструктивних систем, що відображають не тільки геокліматичні особливості, наявність певних будівельних матеріалів, але й соціальне замовлення і вдосконалення будівельної техніки. Основними об’єктами вивчення є найвизначніші міста, монастирські та палацово-паркові ансамблі, ринкові, площі, міські фортифікації та замки, храми різної конфесійної приналежності (церкви, костели, синагоги, мечеті), ратуші, житлові та промислово-виробничі будівлі і споруди. Окремо розглядається народна архітектура як головний вираз самобутності української архітектури. Предметом вивчення є загальні закономірності та специфіка формування функціональних, композиційних та конструктивних засад архітектури України на різних історичних етапах в різних суспільно-економічних умовах та різних історико-географічних ареалах (Північне Причорномор’я, Наддіпрянщина, Волинь, Галичина, Поділля, Слобожанщина та ін.). Вивчення матеріалу здійснюється під час аудиторних занять (лекції та семінари) та самостійної роботи студентів (яка становить одну третю від загальної кількості годин за курсом) при підготовці до контролю знань: поточного протягом семестру у формі семінарів і модульних контролів та підсумкового – іспиту. Для якісної підготовки і охоплення всього матеріалу, передбаченого робочою програмою, в структуру «Методичних вказівок» включені питання, що виносяться на семінарські заняття із зазначенням літератури за темою семінару, рекомендованої до опрацювання, перелік найважливіших пам’яток архітектури, які ілюструють архітектурні-планувальні вирішення, характерні для певних історичних епох і регіонів України. Окремо подано тематику самостійної роботи щодо кожного із змістових модулів. Важливим чинником засвоєння курсу є виконання графічних замальовок за усіма темами, які вивчаються. Замальовки повинні найповніше передавати особливості функціональної особливості будівлі, характер об’ємно-просторового рішення, планувальної структури, архітектурного стилю. Крім зображень фасадів, планів, в альбомі замальовок слід представляти рисунки окремих деталей і елементів (оздоблення і форма віконних, дверних прорізів, малюнок декору і т.і.), перспектив окремих архітектурних ансамблів. Рисунки можуть бути виконані в різних техніках: олівцевій, тушевій, гелевою ручкою шляхом копіювання зображення на кальку або у вигляді ескізу від руки. Кожен з них повинен супроводжуватись підписом про назву споруди або будівлі, її автора, період створення та країну. Малюнки можуть бути виконані за будь-якими джерелами

Перегляд елементу

Завантажень