03-07-84М Ромашко, В. М. та Ромашко-Майструк, О. В. (2022) Методичні вказівки до курсового проектування з навчальної дисципліни «Архітектура будівель і споруд» для здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) рівня за освітньо- професійними програмами спеціальності 192 «Будівництво та цивільна інженерія» всіх форм навчання. Частина 2.1. Основи проектування стін будівель і споруд. [Методичне забезпечення]

Text 03-07-84М.pdf Download(527kB)

Анотація

Одною з найбільш поширених конструктивних систем більшості будівель і навіть окремих споруд є стінова. Зазначена система складається з окремих вертикальних та горизонтальних несучих конструктивних елементів, що виокремлюють внутрішні простори та забезпечують міцність, просторову жорсткість і стійкість самих будівель. При цьому, у цій системі, стіни виконують головні несучі функції, оскільки сприймають всі прикладені до них силові навантаження та передають їх на фундамент. Загалом відомо, що стіни є основним елементом безкаркасного несучого кістяка, який може бути трьох типів:  з поздовжніми несучими стінами;  з поперечними несучими стінами;  з поздовжніми і поперечними несучими стінами одночасно. Для першого випадку несучі стіни розташовуються уздовж довгої сторони будівлі, а перекриття вкладаються перпендикулярно до стін, тобто поперек будинку. Стійкість та жорсткість таких будівель забезпечується сходовими маршами, торцевими та поперечними стінами, а в якості жорсткої горизонтальної діафрагми виступають перекриття Крок поздовжніх стін в таких будинках зазвичай рівний прольоту плити перекриття. Подібний тип кістяка рекомендують для будинків, що мають витягнуту форму. У другому випадку поперечні несучі стіни розташовують уздовж короткої сторони будинку, і перекриття укладаються на них у поздовжньому напрямку. Стіни уздовж довгої сторони будівлі виконують ненесучими або самонесучими, але обов’язково теплоізоляційними. Кістяк з поперечними несучими стінами володіє значно більшою поперечної жорсткістю та стійкістю порівняно з несучим кістяком з поздовжніми несучими стінами. Основним недоліком такої системи є те, що в ній неможливо варіювати ширину житлових приміщень через обмежене положення поперечних несучих стін. У останньому випадку кістяк являє собою комбінацію з несучих поздовжніх та поперечних стін. Тут перекриття вкладаються в обох напрямках: і в поздовжньому, і в поперечному. Такі схеми зазвичай застосовують при зведенні котеджів, для яких архітектурно нестандартну форму в плані неможливо вирішити за допомогою тільки поздовжніх чи тільки поперечних несучих стін. Жорсткість та стійкість несучого кістяка в таких будинках вирішують завдяки взаємозв'язку стін з перекриттями, а також за допомогою сходових маршів, виконаних з монолітного залізобетону чи металу та жорстко пов'язаних з несучими елементами кістяка. Окремі стіни виконують не тільки несучі, але й огороджувальні функції, а їх зовнішня сторона виступає ще й елементом фасаду будівлі чи споруди. Тому конфігурація стін, їх вертикальне та горизонтальне членування, пропорції окремих елементів, включно з нижньою частиною (цоколем), верхньою частиною (карнизом) та проміжним оздобленням визначають як архітектурний облік, так і тектоніку всієї будівлі. Водночас, фасад завжди доволі тісно ув’язується з призначення самої будівлі, її об’ємно-планувальною структурою, матеріалами та конструкціями зовнішніх стін. По суті він є їх безпосереднім відображенням.

Перегляд елементу

Завантажень