02-05-155М Козяр, М. М. та Сасюк, З. К. (2025) Методичні вказівки до практичних занять та виконання самостійної роботи з навчальних дисциплін «Інженерна та комп’ютерна графіка» та «Машинобудівна графіка» з теми «Розробка робочих креслеників деталей за складеною одиницею зі шліцьовим з’єднанням» для здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) рівня за освітніми програмами 13 «Механічна інженерія», 20 «Аграрні науки та продовольство», 27 «Транспорт» спеціальностей 133 «Галузеве машинобудування», 208 «Агроінженерія», 274 «Автомобільний транспорт» денної та заочної форм навчання. [Методичне забезпечення]

Text 02-05-155М.pdf Download(2MB)

Анотація

У машинобудуванні під час розробки конструкцій машин та механізмів використовують з’єднання деталей. З’єднання деталей – спряження при складанні частин виробу чи заготовок, обумовлене заданими конструкторською документацією їхнім відносним положенням і видом зв'язку між ними, який позбавляє ці частини певного числа ступенів вільності. З'єднання можуть бути рухомими і нерухомими. Рухомі з'єднання допускають певну кількість ступенів свободи з'єднуваних деталей. Нерухомі з'єднання деталей і вузлів поділяють на дві основні групи: розбірні і нерозбірні. Розбірні з'єднання допускають розбирання і повторне збирання деталей, що з'єднуються. Нерозбірні з'єднання розібрати без їх пошкодження неможливо. До розбірних з'єднань належать: різьбові; клемові; клинові; штифтові; шпонкові; шлицьові (зубчасті) тощо. У методичних вказівках приділяється увага шліцьовим з’єднанням деталей.

Перегляд елементу

Завантажень