Гоч, Ю. В. (2025) ПСИХОСОМАТИЧНІ РОЗЛАДИ У ПЕДАГОГІВ В КРИЗОВИЙ ПЕРІОД. [Перший (бакалаврський) рівень освіти]

Text Квал. роб. Гоч Юрій.pdf Download(1MB)

Анотація

Виконав студент ННІЕМ на здобуття І (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 053 «Психологія» Гоч Юрій Володимирович Психічне та фізичне здоров’я педагогів є наріжним каменем ефективності освітнього процесу, особливо коли вони щоденно працюють у стресових умовах, виступаючи опорою для учнів та студентів. Війна в Україні стала каталізатором значного погіршення психоемоційного стану населення. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), кожен другий українець перебуває під загрозою розвитку психічних розладів, а близько 10 мільйонів осіб можуть мати серйозні проблеми з психічним здоров’ям через війну. Це стосується і педагогічної спільноти, яка, окрім загальних стресорів, щоденно зіштовхується з додатковим психологічним навантаженням: дистанційне навчання, повітряні тривоги, робота в укриттях, необхідність підтримувати навчальний процес, адаптуватися до постійних змін та травматичного досвіду, що переживають діти та молодь. За даними Міністерства охорони здоров’я України, кількість звернень за психологічною допомогою зросла на 30-40% від початку повномасштабного вторгнення. Це свідчить про зростаючу потребу в діагностиці, профілактиці та корекції психосоматичних розладів. Педагоги, будучи однією з найбільш соціально відповідальних та емоційно залучених професійних груп, особливо схильні до синдрому емоційного вигорання, хронічного стресу та, як наслідок, психосоматичних проявів. Дослідження, проведені українськими науковцями, вказують, що до 70% освітян відзначають погіршення свого психологічного стану, а у 30 - 50% фіксуються ознаки психосоматичних порушень, таких як головні болі, порушення сну, серцево-судинні розлади, проблеми зі шлунково-кишковим трактом на нервовому ґрунті. В умовах, коли система освіти має забезпечувати безперервність навчання та психологічну стійкість учнів, ігнорування стану педагогів може призвести до системних криз. Здорова та стійка психіка вчителя є 5 запорукою створення безпечного та підтримуючого освітнього середовища, що критично важливо для розвитку майбутніх поколінь. Таким чином, дослідження психосоматичних розладів педагогів у період кризи війни є не лише науковою необхідністю, а й практичною потребою для збереження кадрового потенціалу української освіти та забезпечення її ефективного функціонування у складні часи. Сучасне розуміння психосоматичного здоров’я вимагає комплексного підходу. Воно враховує не лише біологічні порушення (соматичні симптоми та синдроми), а й соціальні зміни у функціонуванні особистості. Це включає трансформацію рольових позицій, цінностей, інтересів та кола спілкування, що відбувається при переході в принципово нову соціальну ситуацію з її специфічними правилами, розпорядженнями та обмеженнями. Проблематикою психосоматичних захворювань активно займалися видатні науковці. Серед них — американський лікар і психоаналітик Ф. Александер (1891-1964), який вважається одним із засновників психосоматики. Важливий внесок зробив А. Е. Лічко (1926-1994), розробивши класифікацію типів реакцій на хворобу (1980). Американський психолог Леслі Лекрон (1892-1972) також присвятив свої праці цій галузі. Сучасні питання психосоматики досліджує, зокрема, А. М. Радченко. Дослідження кризи у професійній діяльності показало наступну картину. З кінця ХХ століття у психологічній науці проблема кризи у професійній діяльності розглядається з різних ракурсів. Детермінанти походження та стадії розвитку стресу вивчали М. Борневассер, Р. Лазарус, А. Б. Маслач, Л. А. Китаєв-Смик, Г. С. Нікіфоров, Г. Сельє, А. Пельцман та інші. У сучасній українській психології регуляцією стану людей у кризі, включаючи хронічний стрес, займалися А. Ф. Косенко, В. М. Крайнюк, Є. Л. Носенко, В. О. Моляко, В. І. Осодло, М. С. Корольчук, Ю. П. Горго, О. І. Тимченко, С. І. Яковенко. Аспекти професійної кризи, стресу в умовах трудової діяльності, професійної та особистісної деформації, а також вигорання досліджували О. І. Богучарова, Н. М. Булатевич, І. В. Бринза, Л. 6 М. Карамушка, В. С. Медведєв, В. Л. Панковець, О. П. Санніков. Незважаючи на значні напрацювання, проблема психосоматичних порушень педагогів у період кризи залишається недостатньо вивченою. Також бракує досліджень ефективних профілактично-корекційних методів у цій сфері. У нашому дослідженні ми прагнемо висвітлити закономірності формування психосоматичних розладів та з’ясувати їхній зв’язок зі специфікою роботи педагога, кризовим станом та індивідуальними психологічними характеристиками, що можуть по-різному реагувати на однакові зовнішні обставини. У дослідженні взяли участь респонденти, серед яких були й представники освітньої сфери. Після первинного анкетування, що охопило широку вибірку учасників, для подальшої роботи було відібрано 36 педагогів із психосоматичними проявами. Ці педагоги представляли кілька шкіл міста Рівне, при цьому їхня конфіденційність була збережена за їхнім бажанням.

Перегляд елементу

Завантажень