03-08-04 Смолінська, О. Е. and Бенедюк, П. О. (2019) Методичні вказівки до практичних занять з навчальної дисципліни «АРХІТЕКТУРНА ГРАФІКА» (шрифт зодчого) для здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю 191 «Архітектура та містобудування» денної форми навчання. [Методичне забезпечення]

Preview

Text 03-08-04 (1).pdf Download(3MB) | Preview

Abstract

Шрифт (від нім. Schrift ← schreiben – писати) – графічна форма букв і знаків, які складають єдину стилістичну та композиційну систему, набір символів визначеного розміру і малюнка. Це художня інтерпретація алфавіту, літери якого мають загальну закономірність свого написання. Мета виконання практичного завдання полягає у набутті студентом-архітектором певних графічних навичок у виконанні шрифтів, розвиненні в собі почуття пропорцій, рівноваги, ритму для подальшого грамотного застосовувати шрифтів у своїй роботі. Шрифт зодчого був створений на основі розробок майстрів епохи Відродження, які вивчали шрифт римської класики. Одним з таких майстрів був французький графік Жоффруа Торі. Основою шрифтової композиції завжди залишається буква з властивими тільки їй загальними формами і пропорціями. У цьому випадку діють ті ж закономірності, що й в архітектурі, де основним є загальне композиційне рішення споруди в масах, а прикраси і декорування відносяться до елементів, які повинні бути ув'язані з загальним рішенням і підпорядковані йому. При виконанні написів в архітектурних проектах (кресленнях) найчастіше застосовують шрифт зодчого або латинський шрифт. Це класичні шрифти, букви і цифри, які вирізняються строгістю і витонченістю. Виразність шрифтової композиції не менш важлива, ніж графічна подача самого художнього або архітектурного витвору. З її допомогою можна передати певну атмосферу, настрій, справити необхідне враження на глядача

Actions (login required)

View Item

Downloads