Шитик, Л. та Акімова, А. О. та Shytyk, L. та Akimova, А. О. (2020) Способи передавання внутрішнього мовлення персонажів: психолінгвістична проекція. Psycholinguistics. Психолінгвістика. Психолингвистика (27(2)). с. 361-384.

Text Акімова А.О. Способи передавання внутрішнього мовлення персонажів психолінгвістична проекція_Психолінгвістика 1 2020 2.pdf Download(571kB)

Анотація

Мета дослідження. Комплексно проаналізувати способи передавання внутрішнього мовлення персонажів у психолінгвістичній проекції. Методи та методики дослідження. Під час дослідження використано загальнонаукові методи (аналізу, синтезу, спостереження, опису, класифікації, дефініційного аналізу) та лінгвістичні й психолінгвістичні методи (структурний, представлений методиками структурно-семантичного, компонентного та опозиційного аналізу, метод діалогічної інтерпретації тексту). Матеріалом слугувала «психобіографічна трилогія» Степана Процюка про українських письменників – Василя Стефаника («Троянда ритуального болю»), Архипа Тесленка («Чорне яблуко») та Володимира Винниченка («Маски опадають повільно»). Результати. З’ясовано змістову багатозначність і галузеву полівекторність поняття «внутрішнє мовлення» з позицій психології, психолінгвістики, філософії, літературознавства та лінгвістики. Інтегрований підхід до розуміння суті внутрішнього мовлення ґрунтований на його діалогічності, віртуальній комунікативності й автокомунікативності, взаємозалежності мови і мовлення. Окреслено кваліфікаційні характеристики внутрішньої прямої мови та невласне-прямої мови, описано їхні структурно-семантичні різновиди. Внутрішня пряма мова постає не тільки для відтворення монологічних роздумів героїв, але і як форма внутрішньої, завуальованої розмови їх між собою. З огляду на це виокремлено дві форми представлення внутрішньої прямої мови: монологічну і діалогічну. Невласне-пряму мову диференційовано на два різновиди залежно від стилістичних орієнтирів та ступеня наближення до прямої мови: «літературну» («авторську») і «характерологічну» («персональну»). З’ясовано функційно-стилістичний потенціал способів передавання внутрішнього мовлення в ідіостилі Степана Процюка. Висновки. Широковживані в психобіографічних романах Степана Процюка способи відтворення внутрішнього мовлення – внутрішня пряма мова й невласне-пряма мова – дають додатковий лінгвостилістичний матеріал для створення психологічних портретів героїв, сприяють художньому розв’язанню проблеми напруженості між мовою автора й мовою героя, допомагають налагодити взаємопереходи в їхньому діалозі, скорочують дистанцію між оповідачем і героєм, героєм і читачем.

Title in English

Ways of Transferring the Internal Speech of Characters: Psycholinguistic Projection

English abstract

Objective. The purpose of the article is to provide a comprehensive analysis of the ways of transmitting the characters’ internal speech (internal direct speech and non-proper direct speech) in a psycholinguistic projection. Materials & Methods. During the research we used general scientific methods (analysis, synthesis, observation, description, classification, definitive analysis), linguistic and psycholinguistic methods (the methods of structural-semantic, component and opposition analysis, the method of dialogical interpretation of the text). Stepan Protsyuk’s psychologically biographical trilogy about Ukrainian writers – Vasyl Stefanyk («The rose of ritual pain»), Arkhyp Teslenko («Black Apple») and Volodymyr Vynnychenko («Masks fall slowly») served as material for research. Results. The multiplicity and multi-sectoral focus of the notion of «internal speech» from the standpoint of psychology, psycholinguistics, philosophy, literary criticism and linguistics are determined. An integrated approach to understanding the essence of internal speech is based on its dialogicality, virtual communicativeness, selfcommunicativeness and interdependence of language and speech. The qualification characteristics of the internal direct speech and non-proper direct speech are outlined, their structural and semantic varieties are described. The internal speech of the characters appears not only for reproduction of the monologic reflections of the character, but also as a form of inner, veiled talk of characters among themselves. With this in mind, two forms of representation of the internal direct speech are singled out: monologic and dialogic. The non-proper direct speech is differentiated into two varieties depending on stylistic reference points and the degree of approaching the direct speech: «literary» («author’s») and «character’s» («personal»). The functionalstylistic potential of ways of transferring the internal speech in the idiostyle of Stepan Protsiuk is revealed. Conclusions. It is concluded that the ways of transmitting of internal speech (internal direct speech and non-proper direct speech) widely used in the psychologically biographical novels of Stepan Protsiuk provide additional linguistic material for creating of psychological portraits of heroes and contribute to the artistic solution of the tension between the author’s speech and hero’s speech. Moreover, they help to adjust the interactions in their dialogue, reduce the distance between the narrator and the hero, the hero and the reader.

Перегляд елементу

Завантажень