Акімов, О. О. та Федорович, В. В. та Шикула, Р. та Серга, А. І. (2026) ОБМЕЖЕННЯ ПРАВА НА ВІДМОВУ ВІД ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ З МОТИВІВ СОВІСТІ: НАЦІОНАЛЬНА ПРАКТИКА ТА СТАНДАРТИ РАДИ ЄВРОПИ. Національні інтереси України. с. 21-41.

Text Обмеження права на відмову від військової служби з мотивів совісті_національна практика та стандарти ради Європи.pdf Download(1MB)

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження права на відмову від військової служби з мотивів совісті в умовах воєнного стану крізь призму співвідношення національної практики України та стандартів Ради Європи. Розкрито правову природу conscientious objection як похідної від свободи думки, совісті та релігії й окреслено його місце у системі фундаментальних прав людини. Окремий блок дослідження присвячено аналізу міжнародних стандартів, сформованих у межах Ради Європи та універсальної системи захисту прав людини. Показано, що у європейській правовій традиції відмова від військової служби з мотивів совісті визнається формою реалізації свободи совісті та не може бути повністю нейтралізована навіть в умовах війни, тоді як держава має позитивний обов’язок створити реальний, цивільний і некаральний механізм альтернативної служби. Доведено, що чинна українська модель, попри конституційне закріплення альтернативної служби, є струк- турно неадаптованою до умов мобілізації, оскільки законодавство про альтернативну службу орієнтоване переважно на строкову службу і не інтегроване у мобілізаційний режим. Обґрунтовано, що це призводить до де- факто звуження змісту права на сумлінну відмову, домінування імперативного мобілізаційного підходу в судовій практиці та формування ризиків невідповідності стандартам Ради Європи у частині пропорційності обмежень і процесуальних гарантій. Зроблено висновок, що межі допустимого обмеження права на відмову від військової служби з мотивів совісті в умовах воєнного стану повинні визначатися не логікою повного виключення цього права, а через модель балансу між потребами національної безпеки та збереженням сутності свободи совісті. Обґрунтовано необхідність комплексного вдоскона- лення правових механізмів шляхом нормативної інтеграції альтернативної служби в режим мобілізації, запровадження спеціальної незалежної та процесуально гарантованої процедури розгляду заяв про сумлінну відмову, інституційного розмежування функцій мобілізації та оцінки переконань, а також розвитку цивільної моделі альтернативної служби у критично важливих сферах як форми виконання конституційного обов’язку перед державою.

Title in English

RESTRICTIONS ON THE RIGHT TO REFUSE MILITARY SERVICE ON GROUNDS OF CONSCIENCE: NATIONAL PRACTICE AND COUNCIL OF EUROPE STANDARDS

English abstract

The article provides a comprehensive analysis of the right to conscientious objection to military service under martial law through the lens of the relationship between Ukraine’s national practice and the standards of the Council of Europe. It reveals the legal nature of conscientious objection as derived from freedom of thought, conscience and religion and defines its place within the system of fundamental human rights. A separate part of the study is devoted to the examination of international standards developed within the framework of the Council of Europe and the universal human rights protection system. It is demonstrated that in the European legal tradition conscientious objection is recognised as a form of exercising freedom of conscience and cannot be completely neutralised even in times of war, while the State has a positive obligation to establish a genuine, civilian and non-punitive mechanism of alternative service. It is proved that the current Ukrainian model, despite the constitutional recognition of alternative service, is structurally unadapted to the conditions of mobilisation, since the legislation on alternative service is primarily oriented towards conscription-based service and is not integrated into the mobilisation regime. It is substantiated that this leads to a de facto narrowing of the substance of the right to conscientious objection, the dominance of an imperative mobilisation-oriented approach in judicial practice, and the emergence of risks of non-compliance with Council of Europe standards in terms of proportionality of restrictions and procedural safeguards. The article concludes that the limits of permissible restrictions on the right to conscientious objection to military service under martial law should not be determined by the logic of the complete exclusion of this right, but rather through a balancing model between the needs of national security and the preservation of the essence of freedom of conscience. The necessity is substantiated of a comprehensive improvement of legal mechanisms through the normative integration of alternative service into the mobilisation regime, the introduction of a special independent and procedurally guaranteed procedure for examining conscientious objection claims, the institutional separation of mobilisation functions from the assessment of beliefs, and the development of a civilian model of alternative service in critically important sectors as a form of fulfilling the constitutional duty to the State.

Перегляд елементу

Завантажень