05-04-118М Тадєєв, О. А. (2022) Методичні вказівки до виконання практичних та самостійних робіт з навчальної дисципліни «Основи вищої та супутникової геодезії» для здобувачів вищої освіти першого (бакалаврського) рівня за освітньо-професійною програмою «Геодезія та землеустрій» спеціальності 193 «Геодезія та землеустрій» денної та заочної форм навчання. Перетворення координат з геоцентричних систем у прямокутну систему в проекції земного еліпсоїда на площину. [Методичне забезпечення]

Text 05-04-118М.pdf Download(654kB)

Анотація

Система координат – це спосіб визначення місцеположень точок простору за допомогою чисел або інших символів, опираючись на систему відліку і датум. Кількість чисел, необхідних для однозначного визначення положення будь-якої точки простору, визначає його вимірність. Сукупність чисел, що визначають положення конкретної точки, називається координатами цієї точки. Обов'язковим елементом системи координат є початок координат – це точка, від якої ведеться відлік відстаней або кутів. Системи координат, які використовують в геодезії, класифікують за наступними ознаками (див. організаційну діаграму на рис. 1): 1) за вимірністю: двовимірні (поверхневі); тривимірні (просторові); 2) за походженням: природні (фізичні, небесні, зоряні); модельні (пов’язані з тією чи іншою моделлю Землі); 3) за положенням початку відліку: планетоцентричні (геоцентричні – центр мас Землі); об’єктоцентричні (топоцентричні – точка на поверхні Землі); 4) за основною відліковою координатною площиною: екваторіальні (площина екватора); горизонтні (площина земного горизонту); 5) за одиницями міри: лінійні (прямолінійні прямокутні); кутові (полярні). В геодезичній практиці найчастіше використовують модельні системи координат. Положення точки простору завжди визначається однозначно незалежно від обраної системи координат. З цієї причини існують однозначні математичні зв’язки між системами координат. Перетворення координат точки з однієї системи в іншу називають перетворенням в системах координат.

Перегляд елементу

Завантажень