Акімов, О. О. та Шикула, Р. та Акімова, Л. М. та Федоренко, І. М. (2026) ВІД МОБІЛІЗАЦІЇ ДО РЕКРУТИНГУ: АНАЛІЗ ЕВОЛЮЦІЇ ЗАЛУЧЕННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ ДЛЯ ПОТРЕБ СИЛ ОБОРОНИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ. Національні інтереси України (1(18)). с. 22-40.

Text Від мобілізації до рекрутингу_аналіз еволюції.pdf Download(3MB)

Анотація

У статті досліджено еволюцію механізмів залучення людського капіталу для потреб Сил оборони України в умовах Війни за Незалежність крізь призму переходу від мобілізаційної до рекрутингової парадигми. Визначено, що мобілізація у 2014-2022 роках виконала критично важливу функцію швидкого нарощування чисельності та забезпечення базової обороноздатності держави, однак у ході повномасштабної війни виявила структурні обмеження з позицій управління людським капіталом, зокрема у сфері відповідності компетентностей посадовим потребам, дефіциту спеціалізованих кадрів, керованості потоків і службової сталості. Проаналізовано нормативно-правову еволюцію мобілізаційних і контрактних механізмів, наукові підходи українських дослідників до проблем мобілізації та кадрового менеджменту, а також сучасні інституційні трансформації, пов’язані зі створенням центрів рекрутингу, цифрових сервісів і формуванням нової кадрової політики Міністерства оборони України. Доведено, що з 2023 року в Україні інституційно оформлюється рекрутинговий контур, який поступово інтегрується у систему військового обліку та управління персоналом, що свідчить про перехід від реактивного залучення до керованого HR-циклу. Обґрунтовано, що сучасний етап війни характеризується зміщенням акценту з кількісного залучення людського ресурсу на якісне управління людським капіталом, де ключовими стають професійна структура, цільовий добір, зв’язок рекрутингу з підготовкою та спроможність системи утримувати підготовлений персонал. Запропоновано концептуальне розмежування мобілізації як інструмента екстреного масштабування та рекрутингу як режиму управління якістю людського капіталу. Узагальнено, що в умовах тривалої війни за незалежність формується гібридна модель комплектування, у межах якої рекрутинг не заміщує мобілізацію, а трансформує систему залучення в напрямі зменшення помилок добору, підвищення відповідності компетентностей та посилення інституційної довіри. Зроблено висновок, що подальший розвиток системи комплектування має бути зорієнтований на впровадження стандартів компетентностей, інтеграцію рекрутингу з навчальними маршрутами та запровадження вимірюваних показників якості й утримання людського капіталу.

Title in English

FROM MOBILIZATION TO RECRUITMENT: ANALYSIS OF THE EVOLUTION OF HUMAN CAPITAL ATTRACTION FOR THE NEEDS OF THE DEFENSE FORCES OF UKRAINE IN THE WAR FOR INDEPENDENCE

English abstract

The article examines the evolution of mechanisms for attracting human capital to meet the needs of the Defense Forces of Ukraine in the context of the War of Independence through the lens of the transition from a mobilization-based to a recruitment-based paradigm. It is determined that mobilization in 2014–2022 fulfilled a critically important function of rapidly increasing personnel numbers and ensuring the state’s basic defense capability; however, in the course of the full-scale war it revealed structural limitations from the standpoint of human capital management, in particular regarding the alignment of competencies with positional requirements, the shortage of specialized personnel, the manageability of personnel flows, and service sustainability. The study analyzes the regulatory and legal evolution of mobilization and contract-based mechanisms, scholarly approaches of Ukrainian researchers to the issues of mobilization and personnel management, as well as contemporary institutional transformations associated with the establishment of recruitment centers, the introduction of digital services, and the formation of a new personnel policy of the Ministry of Defense of Ukraine. It is demonstrated that since 2023 a recruitment framework has been institutionally formalized in Ukraine and is gradually being integrated into the systems of military registration and personnel management, which indicates a shift from reactive manpower attraction to a structured and managed HR cycle. It is substantiated that the current stage of the war is characterized by a shift in emphasis from the quantitative attraction of human resources to the qualitative management of human capital, where the professional structure of the force, targeted selection, the linkage between recruitment and training, and the system’s capacity to retain trained personnel become decisive. A conceptual distinction is proposed between mobilization as an instrument of emergency force scaling and recruitment as a mode of managing the quality of human capital. It is generalized that in the conditions of a prolonged war for independence, a hybrid manning model is being formed, within which recruitment does not replace mobilization but transforms the system of personnel attraction toward reducing selection errors, increasing competency alignment, and strengthening institutional trust. It is concluded that the further development of the manning system should be oriented toward the implementation of competency standards, the integration of recruitment with training pathways, and the introduction of measurable indicators of human capital quality and retention.

Перегляд елементу

Завантажень