Акімов, О. О. та Шикула, Р. та Калітник, М. С. (2026) ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ: АДАПТАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ДО СТАНДАРТІВ НАТО ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ. Національні інтереси України (4(21)). с. 27-48.

Text Акімов Правове регулювання соціальних гарантій військовослужбовців в Україні.pdf Download(1MB)

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз правового регулювання соціальних гарантій військовослужбовців в Україні в умовах воєнного стану та євроатлантичної інтеграції. Проаналізовано конституційні та законодавчі засади соціального захисту військовослужбовців, систему грошового, медичного, житлового, пенсійного та компенсаційного забезпечення, а також практику їх правозастосування. Обґрунтовано, що соціальні гарантії військовослужбовців мають розглядатися як міжгалузевий інститут і структурний елемент спеціального правового статусу військового, який виконує компенсаторну, мотиваційну та кадрово-стабілізаційну функції в секторі безпеки й оборони. Узагальнено наукові підходи до визначення змісту соціального захисту військовослужбовців та доведено необхідність розмежування рівня декларативних прав і рівня процедурних механізмів їх реалізації. Здійснено порівняльний аналіз підходів НАТО та Європейського Союзу до регулювання соціальних гарантій військовослужбовців і ветеранів, що дозволило виявити відмінність між кадрово-оборонною логікою соціального забезпечення (характерною для НАТО) та соціально-правовою рамкою прав людини і соціальної держави (характерною для ЄС). Доведено, що адаптація українського законодавства має поєднувати обидві логіки шляхом гармонізації нормативної бази, посилення інституційних та фінансових механізмів, стандартизації процедур, цифровізації адміністрування та розвитку сервісно-реінтеграційної моделі підтримки військовослуж-бовців і ветеранів. Запропоновано стратегічні напрями вдосконалення національного законодавства з урахуванням принципів ефективності прав, правової визначеності, кадрової стійкості та соціальної інтеграції. Зроблено висновок, що якість системи соціальних гарантій визначається не лише обсягом проголошених прав, а передусім дієвістю процедур їх реалізації, стабільністю фінансування та здатністю держави забезпечити гідний рівень життя військовослужбовців і членів їхніх сімей як під час служби, так і після її завершення.

Title in English

LEGAL REGULATION OF SOCIAL GUARANTEES FOR MILITARY PERSONNEL IN UKRAINE: ADAPTATION OF NATIONAL LEGISLATION TO NATO AND EUROPEAN UNION STANDARDS

English abstract

The article provides a comprehensive analysis of the legal regulation of social guarantees for military personnel in Ukraine under the conditions of martial law and Euro-Atlantic integration. It examines the constitutional and legislative foundations of social protection for military personnel, the system of monetary, medical, housing, pension, and compensatory support, as well as the practice of their implementation and enforcement. It is substantiated that social guarantees for military personnel should be considered as an intersectoral legal institution and a structural element of the special legal status of a servicemember, performing compensatory, motivational, and personnel-stabilizing functions within the security and defence sector. Scholarly approaches to defining the content of social protection for military personnel are summarized, and the necessity of distinguishing between the level of declarative rights and the level of procedural mechanisms for their implementation is demonstrated. A comparative analysis of the approaches of NATO and the European Union to the regulation of social guarantees for military personnel and veterans has been conducted, which has made it possible to identify the distinction between the personnel-defence logic of social provision (characteristic of NATO) and the sociolegal framework of human rights and the welfare state (characteristic of the EU). It is argued that the adaptation of Ukrainian legislation should combine both logics through the harmonization of the regulatory framework, strengthening of institutional and financial mechanisms, standardization of procedures, digitalization of administration, and the development of a service-oriented reintegration model for supporting military personnel and veterans. Strategic directions for improving national legislation are proposed, taking into account the principles of effectiveness of rights, legal certainty, personnel resilience, and social integration. It is concluded that the quality of the system of social guarantees is determined not only by the scope of proclaimed rights, but primarily by the effectiveness of their implementation procedures, the stability of funding, and the state’s capacity to ensure a dignified standard of living for military personnel and their family members both during service and after its completion.

Перегляд елементу

Завантажень